|
невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими обу¬мовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію.
Стаття 256. Спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей
1. У разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або не¬повних відомостей у строк і спосіб, що визначені законодавством або цим рішенням.
1. Якщо встановлено факт дискредитації господарюючого суб'єкта, а також зв'язок між діями порушника та настанням негативних наслідків для суб'єкта господарювання, Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право приймати рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неповних та неточних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.
Під офіційним спростуванням слід розуміти публічне оголошення щодо невідповідних дійсності неправдивих, неточних або неповних відомостей у засобах масової інформації або іншим чином, передбаченим законодавством.
Виходячи зі змісту статті 277 Цивільного кодексу України офіційне спростування, зокрема, може відбуватися шляхом:
спростування недостовірної інформації особою, яка її поширила;
відкликання виданого (прийнятого) документа, у якому міститься недостовірна інформація;
прийняття відповідного судового рішення за заявою про встановлення факту неправдиво¬сті інформації та її спростування.
Важливою вимогою є те, що спростування недостовірної інформації повинно відбуватися у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Щодо спростування недостовірної інформації законодавством встановлена спеціальна по¬зовна давність, яка обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової ін¬формації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про вказані відомості (п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України). Стаття 257. Процесуальні засади розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про недобросовісну конкуренцію 1. Справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розгляда¬ються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у по¬рядку, встановленому законом. Справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями. Порядок розгляду Антимонопольним комітетом та його територіальними відділеннями справ про недобросовісну конкуренцію передбачений законами України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції» та іншими актами зако¬нодавства України. Відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» і Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України [269] за¬тверджено Положення про Постійно діючу адміністративну колегію Антимонопольного ко¬мітету України від 2 березня 1995 р. Колегії підвідомчі справи про порушення законодавства про припинення недобросовісної конкуренції, за винятком тих, які підвідомчі Антимонопольному комітету. Крім того, Колегія переглядає у порядку нагляду за поданнями держав¬них уповноважених, протестами прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів об¬ластей, міст Києва і Севастополя та їх заступників рішення голів територіальних відділень. Особи, права яких порушені діями, що є недобросовісною конкуренцією, можуть протя¬гом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення сво¬їх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав. За результатами розгляду справи про припинення недобросовісної конкуренції в разі до¬ведення вчинення порушення, залежно від обставин, приймається одне (постанова або роз¬порядження) або два рішення (постанова і розпорядження). У тих випадках, коли зацікавлені юридичні особи не згодні з винесеним рішенням, вони мають право у тридцятиденний строк з дня одержання його копії звернутися до суду або господарського суду для визнання вказаних рішень цілком або частково недійсними.
|
